КОМАНДА777 (komanda777) wrote,
КОМАНДА777
komanda777

В глиб віків: Скарби стародавнього Тилiгулу

 

Скарби на території стародавнього містечка Ананьїв Одеської області,котрому в цьому році виповниться 257 років, знаходили завжди.

В силу відомих причин,подробиці цього широко не розголошувались, але матеріальних підтверджень існує величезна кількість.

      Не так давно в колекції одного з ананьївських колекціонерів-нумізматів я поба­чив декілька золотих монет часів римського імператора Трояна (207 рік нашої ери) та одну золоту турецьку монету XVII століття. А потім мені ( а я тоді також займався питаннями нумізматики) хлопці з місцевого ПТУ принесли декілька напівстертих монет, котрі відкопали в одному з сіл нашого району і котрі також виявились часів початку нашої ери... І останнє, що змусило мене звернутися до цієї теми — залишки величезної старовинної мраморної колони біля одного з сільських джерел (І звідкіля вона там взялася?). Під колоною я знайшов напівстлілий турецький ятаган...

   Років 40 тому в Ананьєві настирливо ходила легенда (а може й не легенда) про затонулі на річці Тилігул турецькі галери із золоти­ми монетами та коштовнос­тями. Пам'ятаю, тоді турецькі скарби шукали не тільки ми, хлопчаки, а й професійні скар­бошукачі, котрі виготовляли карти старовинного Тилігулу і робили розкопки вздовж річки. Дещо тоді таки знайш­ли — у вигляді окремих монет, зброї,  ваз, коштовностей тощо.... З зрозумілих причин ці знахідки не дуже розголо­шувались. Декілька разів залишки цих кладів у вигляді золотих монет попадали і до мене..

    Дещо з більш серйозних речей з знайденого я бачив особисто, і це «дещо» до цих пір знаходиться у відо­мих мені людей у приватних одеських (і не тільки) колекці­ях. Звернувшись з цього при­воду до знавця нашої ананьївської історії, директора історико-художнього музею Г.О. Цуркіної я дістав таку інфор­мацію.

    Наші землі у XVII столітті називались Дике поле і фак­тично були, якщо так можна висловитись, нічийною тери­торією. При Катерині сюди робили набіги турки, а іноді й кримські хани, і тоді Крим-Ги-рей наводив тут свої поряд­ки. Стверджувати те, що ту­рецькі галери із золотом зато­нули саме в наших краях, Ган­на Олександрівна не береть­ся, але подивившись разом з нею старовинну карту, складену в XVII столітті фран­цузьким інженером Бопланом, ми дійшли висновку, що теоретично це було дуже і дуже  можливо. Адже до Ананьєва тоді можна було добратись Тилігулом від самої Одеси..

    Дуже цікаво про історію Ананьєва пише Почес­ний громадянин міста та дос­лідник, наш сучасник (на жаль – покійний) Б.П.Робул. На підставі зібраних ним історичних даних та досліджень він стверджує, що в 2007 році виповниться  1 800 років від дня заснування Ананьєва, а не 257, як це вважається сьогодні. За його версією виходить, що наше місто набагато старше Одеси, Москви та, можливо, Києва. В одній із своїх статей Б.Робул пише, що «відповідно до «Римських хронік» часів імпера­тора Трояна, у 207 році н.е. перший італійський легіон після підкорення Дакії та дикої Дакії висунув одну із своїх когорт до берегів річки Фос (нині Тилігул), де його маніпули засну­вали постійні табори. Легіоне­ри проводили насильницьку ро­манізацію серед місцевих сло­в'янських племен-тиверців та улічей. Чоловіків вони відправ­ляли у рабство, а жінок брали у дружини».

Як вважає Б.Робул, першим поселенцем на території Ананьєва був один із виходців цих таборів. Доказом цього є те, що до цього часу на території Ананьєва, а особливо на чет­вертій дільниці та в с.Гандрабурах знаходили (і знаходять досі!) багато римських монет, зброї, ритуальних та культо­вих речей.

     На початку XX сто­ліття міський голова тодіш­нього Ананьєва Коняхін зібрав цілу колекцію зброї та воїнсь­ких обладунків, які було знайдено на території Ананьєва,а відомий ананьївський купець Краснянський мав цілий набір пред­метів римського домашнього посуду. Знаходили тоді в Ананьєві і справжні етруські вази, а в 1934 році на чет­вертій дільниці Ананьєва було  знайдено чоловічий скелет у повному римському військово­му вбранні.

   Сьогодні,завдяки бездумному втручанню людини, річка Тилігул з повноводної та могутньої,куди заходили великі суда, перетворилась на невеличку та брудну, де майже немає нічого живого...     

   Прагматичний час зменшив і кількість романтиків та шукачів скарбів. Але  таємниця древнього Тилігулу так до кінця і не розгадана. Його скарби чекають на любителів пригод. Історія продовжується...

 

                                  Сєдов Володимир, член національної Спілки журналістів України

Постоянно пополняющийся
фотоальбом "Ананьевский район"
смотреть здесь

                                

Subscribe

Buy for 1 000 tokens
Дорогой читатель, мы живет во время, которое лично мною воспринимается как некий переход, с одного уровня на другой, как переход в другую реальность и другую жизнь. И для того , чтобы более ясно передать свои мысли, хочу обратить ваше внимание в далекое, далекое прошлое. В самые древние…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments